МІСЦЕ МОЄЇ СИЛИ

Опубліковано 8 Листопада

Часто гуляю нашим парком Шевченка. Зазвичай по роботі, але коли прихожу сюди, то забуваю про всі справи. Тут відпочиваю душею, це моє місце сили. Однак як міський голова маю дивитись на парк не тільки з естетичної, але й професійної точки зору. Тобто не лише бачити його позитиви,  а щодня працювати, аби таких було більше.

Коли прийшов на посаду, одразу зрозумів, що в центральний парк слід вкладати багато зусиль та ідей. Бо хоч він і є улюбленим місцем відпочинку тисяч, але, як на мене, окрім кількох головних алей не мав особливих родзинок. Тому поступово разом з Русланою Василюк почали приносити якісь цікаві рішення, що зробили б парк Шевченка справжньою атракцією. Йдеться не тільки про елементарні поточні ремонти, як-от облаштування величезної мережі додаткових доріжок, очищення водойм, ремонт споруд, а про креативні моменти.

Наприклад, з Канади привіз ідею зелених скульптур. Так в парку оселилась родина слоників з живоплоту. А з висадки алеї сакур, які до речі немало натерпілись через вандалів, до нас прийшов проект альтанки в японському стилі. І так приємно бачити, що це місце стало улюбленою фотозоною молодят і не тільки.

Класно, що невід’ємним наповненням парку є спортивні споруди. Почалось все з майданчика для петанку. Потім облаштували баскетбольне поле. Ми з моїм сином Святославом вже, між іншим, спробували на ньому зіграти. Ще у планах є поле для міні-гольфу та чимало цікавих ідей. Багато свіжих рішень запропонували архітектори та ландшафтні дизайнери, з якими обговорювали стратегію розвитку парку минулого року.

Звісно, зміст відпочинкової зони не обмежується лишень благоустроєм. Місце важливе, коли там вирує життя, відбуваються цікаві події. Такими поступово наповнюється наш парк. Це і фестиваль «Мелодії парку», зона релаксу для людей золотого віку і безліч тематичних заходів для дітей.

Я помічаю, як щодня змінюється парк Шевченка. Як його величезна територія набирає нового змісту, як тут кожен знаходить місце до душі. Блукати цими алеями і відчувати себе вдома – так приємно. Раніше тут я гуляв зі своєю дружиною і маленьким сином. І впевнений, що колись мій Святослав теж відпочиватиме в цьому ж парку з моїми онуками. Головне шанувати цю красу і внесок людей, які щодня працюють для нашого відпочинку.