МІСЦЕ, ЩО ДАЄ НАДІЮ
МІСЦЕ, ЩО ДАЄ НАДІЮ
Опубліковано 17 Липня
Будинок нічного перебування розширюється. Завдяки сприянню міської влади тут виділили додаткові приміщення на 1 поверсі, де якраз тривають роботи з капітального перепланування.
Відтепер простір закладу вдасться розділити, що допоможе розширити комплекс соціальних послуг. Як пояснює директор «Будинку нічного перебування» Іван Боберський, тут відбудуться капітальні зміни. У підвальному приміщенні перебуватимуть ті, хто тимчасово звернувся у заклад, але не виявляє бажання змінити спосіб життя та ще потерпає від різного роду залежності. На 1 ж поверсі – люди, що пройшли адаптацію та готові повернутися до нормального життя. Усі кімнати обладнані санвузлом. Також на поверсі облаштовують душ та кухню, де люди зможуть приготувати їсти.
«Нове приміщення налічує 6 кімнат. У них зможуть поселитися ті, хто вже адаптувався. У старому, підвальному, прийматимемо ще тих, хто ще у стані залежності. Їм допомагатимемо боротися та наново інтегруватися у суспільство. Як тільки це відбудеться, ми пропонуватимемо таким особам переселитися на 1 поверх. Окрема локація, з окремим входом та повністю відокремлена від іншої частини приміщення – це для людей, що постраждали від домашнього насильства. Наразі виділяємо для них 2 кімнати. Постраждалих сюди можуть направити соціальні служби», – розповідає директор Іван Боберський.
Міський голова Руслан Марцінків запевняє, що розширення закладу – дуже на часі. Адже росте територіальна громада. А також потреба у збільшенні послуг. «Насправді, тут допомагають тим, хто з різних причин опинився у критичному становищі та потребує притулку. Це не завжди ті, хто зловживають алкоголем чи ведуть асоціальний спосіб життя. Є випадки, коли потрібна допомога жертвам або тим, хто вирішив повернутися до нормального способу життя, але не має де жити. Для них якраз і виділили нове приміщення», – зазначив Руслан Марцінків.
Окрім збільшення територіального, планують також залучити нових працівників. Зокрема медиків, що зможуть стежити за станом здоров’я та психолога. Він допомагатиме пережити важкий період та повернутися до звичного життя.
Іван Боберський зізнається, що всі долі – дуже різні і не кожна історія закінчується хепі-ендом. Та все ж є випадки, які надихають і яскраво демонструють потрібність і важливість цього закладу. Зокрема, прикладом такої успішної роботи називає художника-безхатька. Йому минулого року організували виставку картин. Зараз він проживає у геріатричному пансіонаті, де йому виділили кімнатку під творчу майстерню. І такі історії допомагають працювати і рухатися далі.
