ЯК МІСЬКИЙ ГОЛОВА ПАТРУЛЮВАВ

Опубліковано 19 Листопада

Якось вступив у дискусію щодо реформи правоохоронних органів. І вона з фейсбуку привела мене прямо на патрулювання. А що: запросили – я прийшов. Такий досвід, тим паче для міського голови, дуже цінний. Бо корисно подивитись на зовсім іншу сторону життя міста. Нічну сторону J

Перед патрулюванням налаштовували серйозно. Видали бронежилет, потім вислухав лекцію щодо поведінки з людьми. Про все, що мені звичне, наприклад, потискання руки, довелось на цей час забути. Йти на такий тісний контакт патрульні не рекомендують.

На патрулювання ми виїхали троє. Перший випадок був наче для розігріву. На мості на Галицькій зупини «євробляху», не світилась задня фара. Просто попередили про несправність, сказали замінити лампочку, перевірили водійські права, страховку і відпустили.

Другий виклик – цікавіший. Як то кажуть, більш емоційний. Виїхали в кризовий центр на Млинарській, де перебувають діти, яких забрали від ненадійних батьків. На 102 повідомили, що колектив центру п’яний. Виїхали, перевірили зірниці – всі тверезі. Виявляється, що поліцію викликала мама однієї дитини, яка сама страждає на алкоголізм. Так хотіла допекти працівникам центру. Подзвонила на 102 і втекла. Такі справи…

Далі був ще один цікавий виклик. Старший чоловік прийшов до любки, вибивав двері. Мусили його втихомирити. Він трохи випив та захотів пригод 🙂 А поліцію викликала мама любки. Відвезли хлопа додому, на Кішлак. В нього це вже не перший такий випадок і протокол. Але нічого, хлопці по-хорошому з чоловіком поговорили, розійшлись мирно.

Потім поїхали у Привокзальний сквер виховувати одного молодика. Поки ми говорили, то збоку інший почав свої фізіологічні потреби справляти. Підійшли й до нього, перевірили документи. На перший раз обійшовся попередженням та уроком етикету.

Наступний виклик – пожежа на Грушевського. Історія така: мешканець трохи випив і взявся ремонтувати електрику. Як результат – коротке замикання та займання. Я особисто з ним говорив, все розказав мені, як було. Завдання поліції в такій ситуації – вивести людей, огородити периметр. Люди наші теж цікаві: ми їм кажемо, щоб виходили, бо пожежа. А вони: «То, може, ще перейде, ви лиш сильно воду не лийте, бо в нас ремонти».

Заїхали у військкомат, там були навчання щодо призовників, в тому числі для поліції і нашої Муніципальної варти. Потім поїхали на вул. Флотську. Люди поскаржились на кафе, що працює вночі, а дозволу не має. Ми попередили працівників, ті закрили заклад. Як висновок, для себе зрозумів, що подібним закладам не місце в житлових будинках.

Далі знов у маршруті була Пасічна. Викликали до обласної лікарні, щоб зафіксувати побої. Історія теж «душевна»: п’яний чоловік переплутав поверхи, стукав до сусіда, той його попереджав, аби припинив. Коли всі аргументи вичерпались, дав межи очі. Схмелілого сусіда забрали до лікарні. Але в результаті він не виявив бажання писати заяву, сказав, що то не по-сусідськи. Що ж, його право…

Були ще й інші виклики. Загалом, тільки на виклики і їздили. Часу патрулювати райони зовсім не було. Виклики приходить на планшет і патрульні з них обирають собі ті, котрі важчі або ближчі. Мусять на всі виклики реагувати і відписати про результат в режимі онлайн. Патрулів катастрофічно не вистачає. Інколи доводиться затримуватись на зміні, бо немає ким замінити.

Робота патрульного психологічно важка і виснажлива. Працювати доводиться іноді з дуже складними і неприємними людьми. Тут важливо знайти правильний підхід, щоб уникнути конфлікту. Хлопці хороші, багато ідейних, які прийшли, бо хочуть щось змінювати. Але зарплата для такої небезпечної роботи замала. Має бути належний соціальний пакет. Реформа мала б це врахувати і зробити все в комплексі.

Місто живе своїм життям, але ми можемо вносити корективи в тих чи інших питаннях. І невеликий досвід роботи патрульним теж наштовхнув на певні зауваження, які, впевнений, допоможуть мені дати лад з деякими проблемами.

P.S. Велика вдячність моїм напарникам, які посвятили у свою професію!