Ділимось радістю Христового Воскресіння через гаївки!

Опубліковано 26 Квітня

Традиційно у Франківську гаївки сповіщають про світлу подію Христового Воскресіння. Вони тішать як діток, так і дорослих. Наше місто щороку вже понад два десятиліття підряд охоче показує культурні традиції, бо хоче, щоб вони зберігалися, передавалися і множились. Особливо зараз у часі війни.

«Традиція українських гаївок збереглася у нашому краї та місті. З приходом великого свята Воскресіння Христового ми також таким способом з нашими дітьми молимося за мир і за перемогу. Та за те, щоб торжество цього великого свята допомогло нам у боротьбі з ворогом», – говорить міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Директор департаменту культури Івано-Франківської міської ради Надія Загурська каже, цьогорічні святкування дещо відрізняються від попередніх років настроєм і тими трагічними подіями, які відбуваються у нашій країні.

«Але Воскресіння Ісуса Христа це є Воскресіння нашої України. Ми віримо і знаємо, що так буде. Тому в ці релігійні свята ми проводили заходи, біля церков відбувалися гаївки, наші колективи співали божественних, духовних пісень. Вже понад 20 років щорічно ми проводимо біля Катедрального собору гаївочки. Підтримуємо цю традицію незважаючи ні на що. Розуміємо, що країна живе і буде жити. І цей дух ми повинні тримати, тому що ми непереможні. Саме своєю вірою. Бо в кого є віра – в того є життя», – говорить Надія Загурська.

А ще працівники департаменту культури не стоять осторонь війни. «У нас кожен працівник волонтерить. Хтось ліпить вареники, хтось плете вервички, хтось допомагає закручувати тушонки, ті хто вміє – допомагають шити. Раніше плели сітки, а зараз плетемо вервички на замовлення наших воїнів, вони попросили – і дівчата плетуть. Тож кожен вкладає свою лепту. Також кожного дня у нас лунала пісня «Боже великий єдиний», Гімн України, стрілецькі, повстанські пісні, щоб підтримувати дух у Франківську. Зараз у нашому місті багато переселенців. І люди, які можливо навіть були незнайомі з тою культурою, тепер знають що таке стрілецька, повстанська пісня. Нам це дуже приємно. Дещо розмежувалось святкування, більшість заходів перенесли на неділю, а також будуть впродовж тижня. А також на Провідну неділю», – каже Надія Загурська.

Вимушена переселенка Леся приїхала до Івано-Франківська з Ірпеня. Каже, дітей дуже зацікавило дійство тому вирішили прийти та подивитись. «Дітям дуже подобається. Нещодавно у школі вони вивчали веснянки, гаївки. А зараз можуть вживу подивитись, що це таке. Їм дуже цікаво», – каже пані Леся.

Загалом жінка розповідає, що в Івано-Франківську дуже добре прийняли, тож можливо залишуться тут. Її сім’я чудом змогла виїхати з Ірпеня на 10-ий день війни. Каже, було дуже страшно, адже не знали, чи зможуть вибратися живими.

«Ми не знали, куди їдемо. У нас була мета просто виїхати звідти подалі. І Господь нас привів сюди. Ми дуже раді, бо нас гарно прийняли. І Слава Богу тут мирне небо над головою. Сподіваємося, що й надалі буде так само. Місто дуже спокійне, затишне, гарна архітектура, приємні і чемні люди. Ми навіть думаємо зараз серйозно над тим, щоб залишатись тут назавжди. Нам дійсно тут подобається. Я відчуваю себе так, ніби я повернулась сюди як додому. І діти мріють піти у похід в гори, побачити водоспади. Старший син уже почав навчатися у ліцеї дистанційно. Тож чому б і не залишитись, якщо ми тут зможемо працювати, а дітки вже навчаються. Ми вдячні Богові і сподіваємось на те, що війна скоро закінчиться», – говорить пані Леся.